Регіональні сайти Люстрації 2.0

І через рік після Майдану законністю у судах не пахне

Фото: ssalonso
Фото: ssalonso

Справедливість в Україні могла б розпочатися зі справедливих судів. Проте з останніми у нас ніяк не складається. І це попри те, що рік живемо без Януковича, при якому рішення суддям диктували телефоном з Банкової. Диктатора немає, а справа його і придворних юристів, які давали суддям цинічні вказівки, живе і процвітає. Останні роблять це на автопілоті. Мало не щодня надходять вісті про абсурдні рішення, які люди у мантіях виголошують, починаючи словами “іменем України”. Це й породжує суспільну зневіру, вбиває надію, що зло коли-небудь може бути покараним, а справедливість – відновлена. Судова система в Україні настільки інфікована, що вивести з неї “грибок” поки що не здатні ні революційний закон про люстрацію, на який були великі сподівання, ні клятвенні декларації перших осіб у владі, ні апеляції громадськості.

Наочним прикладом ка­та­­строфічного стану із пра­­восуддям є діяльність Пе­черського районного суду м. Киє­ва, де розглядають найбільш резонансні справи, і з іменем якого пов’язані такі одіозні особи, як Отрош, Кірєєв, Вовк, Царевич, Волкова та іже з ними. Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков після низки скандальних ухвал назвав тутешніх служителів Феміди такими, що “випускають негідників”, зводять нанівець роботу правоохоронців. Глава МВС виступив за те, щоб розформувати Печерський суд, хоче перереєструвати своє відомство за іншою юридичною адресою, відтак передавати кримінальні справи в інший суд…

Ще недавно судді з Печерська за надуманих причин кидали за ґрати колишніх опозиційних політиків Юлію Тимошенко, Юрія Луценка, а нині одна з них — екс-калушанка Оксана Царевич “тягне гуму” у справі про арешт затятого українофоба Олександра Єфремова. А ще дають “вольную” відвертим злочинцям. Зокрема, відпустили під домашній арешт (а фактично відкрили можливість чкурнути з України) екс-командира роти спецпризначення полку “Беркут” Дмитра Садовника, якого підозрюють у розстрілі 39 майданівців. Рішення судді Світлани Волкової, яка запалила зелене світло для Садовника, прокуратура розцінила як завідомо неправосудне, як порушення присяги. Проти Волкової відкрито кримінальну справу. Однак з її матеріалами (вони складають лише 11 томів) Волкова знайомитися не поспішає, хоча з часу оголошення їй підозри минуло понад три місяці. Дійшло до того, що прокуратура просить інший, Шевченківський суд, щоб той встановив кінцевий термін, до якого скандальна суддя має ознайомитися з висунутими на її адресу звинуваченнями…

Деякі українські судді вважають себе особливою кастою, для якої закони не писані. Кілька днів тому сталася надзвичайна подія: весь склад Окружного адміністративного суду м. Києва відмовився розглядати позов Міністерства юстиції щодо заборони Комуністичної партії України. Маємо прецедент, бо такий самовідвід на стадії розгляду справи по суті є недопустимим. Та й законодавство не передбачає колективних заяв про самовідвід суддів, які не є безпосередніми учасниками процесу. Відмовники мотивували своє рішення тим, що на них чинився тиск. Полягав він у тому, що напередодні у цьому суді прокуратура провела обшук. Підставою для нього стали факти про те, що рішення у справах деякі судді цього Окружного суду примудрялися приймати дистанційно, перебуваючи… на відпочинку за кордоном.

Всупереч закону “знакові” судді не горять бажанням повідомляти суспільству про власні статки і маєтки своїх родичів, пояснювати природу розкоші, яка є в їхньому розпорядженні. У Київському апеляційному адміністративному суді таких відмовників аж 16. Зокрема, Олена Ганечко, котра свого часу звільнила з-під арешту пасинка олігарха Дмитра Фірташа, який скоїв жахливу ДТП. Після ліберального суддівського рішення мажор з лікарні втік до Ізраїлю… А маєтки у судді Ганечко, походження яких невідоме, – ого-го! Чоловік пані Олени через оголошення продає джип “Порше» вартістю 300 тисяч доларів, а сам красувався за кермом не менш дорогого “Форда”…

У власності іншої судді, Оксани Епель, яка не хоче звітувати про своє багатство, позашляховики “Ягуар”, “Порше”, “Лексус”. За одну цю впертість вона, згідно із законом “Про очищення влади”, має бути позбавлена посади. Однак така перспектива пані Оксану не лякає. Можливо, сподівається на високих покровителів у Вищій раді юстиції, яка стала парасолькою уже не для одного скомпрометованого судді. А, можливо, вичікує, що люстрація, як мовиться, зійде на пси…

У деяких суддівських кріслах сидять справжні магнати. Однак про витоки свого і своєї родини багатства звітувати не збираються. Так діє, зокрема, суддя Вищого господарського суду, виходець з Донецька Артур Ємельянов, в якого і в його “челяді”, окрім будинка на 725 кв. метрів, є вісім квартир та багато іншої нерухомості. Чи будуть такі “об’єктивні” судді “рухати” інших підозрілих багатіїв, якщо у самих рильце в пушку?

Ігор КОГУТ, директор Лабораторії законодавчих ініціатив
Щоб оздоровити правову систему України, зокрема її суддівський корпус, треба було би провести бодай кілька показових судових процесів щодо колишнього керівництва силових структур, працівників органів прокуратури, суддів, які дія­ли не професійно, а за політичним замовленням, всупереч закону і моралі. У жодному випадку це не повинна бути розправа, а серйозне, аргументоване розслідування з боку антикорупційного та інших органів, які пам’ятали би про верховенство права. З іншого боку, має бути вжито всіх люстраційних заходів, передбачених у законі “Про очищення влади”. Жорсткий контроль за цими процесами повинні здійснювати громадянське суспільство і ЗМІ. Треба зробити все, щоб у правову систему прийшли нові люди — молоді, чесні, патріотичні юристи, які готові обій­няти прокурорські, суддівські посади. Нехай вони ще не до кінця обізнані з усіма тонкощами роботи, але головне, щоби бачили перед собою мету – побудова правової держави, наполегливо йшли до цієї цілі. Таких людей мало, але їх по краплинці-піщинці треба знаходити. Це величезний виклик.

Високий Замок

Залишити відповідь

Top