Регіональні сайти Люстрації 2.0

“Треба притягнути до кримінальної відповідальності хоча б десятьох суддів – на цьому корупція закінчиться”

конституційний суд

Навести лад у судовій системі можна за три місяці, – вважає юрист і колишній народний депутат Анжеліка Лабунська.

Верховний суд звернувся до Конституційного з проханнями розглянути конституційність окремих положень закону “Про очищення влади”. Що так непокоїть суддів?

– Закон про люстрацію ухвалювали з огляду на політичну доцільність. У Конституційного суду є всі підстави скасувати його за порушення регламенту ухвалення. Бо був прийнятий у другому читанні без рішення профільного комітету Верховної Ради. Депутати не бачили документа перед голосуванням. За цим законом, звільнятимуть усіх суддів, хто працював у період президентства Віктора Януковича. Не зважаючи на те, які справи розглядав. Це – неправильно. Може, суддя жодного стосунку не має до трагічних подій Майдану.

Але причина звернення до Конституційного суду і в іншому: судді бояться, що набудуть розголосу скандальні справи, які вони вели, їхні статки. Комісія, відповідно до закону “Про повернення довіри до судової влади”, створена, але хто бачив її роботу за сім місяців? Вона повинна була перевірити суддів, чи дотримувалися вони присяги під час Майдану. Всі судді, які заарештовували людей, надавали санкції на прослуховування чи забороняли збори, мали бути звільнені, із забороною повертатися до цієї професії, позбавлені пенсій. Цим законом передбачено припинення діяльності суддів Вищої кваліфікаційної комісії та Вищої ради юстиції. Окрім тих, які перебувають у цьому органі за посадою. А вони й досі працюють. Це питання до Генеральної прокуратури.

Мені розповіли, що ВКК “розпродала” за хабарі всі вакантні суддівські посади. Водночас понад 50 мільйонів гривень витрачено на погашення зарплати суддям, які не ходять на роботу. А новопризначені теж не працюють – президент не приводить їх до присяги. Розумію, що Петро Порошенко не хоче підписувати призначень часів Януковича. Але ж від червня міг розібратися з ними.

Що таке судова влада в Україні зараз?

– Інструмент, яким політичне керівництво користується задля досягнення особистих цілей. Усі говорять про необхідність судової реформи. На ділі – нічого не роблять. Її можна було провести ще в часи помаранчевої коаліції. Але у Віктора Ющенка забракло політичної волі. Почалися незворотні процеси трансформації в судочинстві. На обрії з’явився Портнов разом зі своїми хлопцями (Андрій Портнов – перебіжчик із “Батьківщини”, був першим заступником глави Адміністрації президента Януковича. Співавтор Кримінально-процесуального кодексу, прийнятого у квітні 2012-го, автор судової реформи. – “Країна”). Усе змінюється, коли в тебе в руках – влада над законом. Навіщо 226 голосів у Раді, якщо можна знайти одного або трьох суддів, які винесуть потрібне рішення? В Україні усталилася саме така практика.

Судову систему ґвалтують усі: від Адміністрації президента до парламенту й Кабміну. Залежність від влади величезна. Звинувачувати в усіх гріхах лише суддів – помилка. Є конкретне політичне замовлення щодо такого судового механізму в державі. Тому й призначають суддів-виконавців. Сьогодні працюють дев’ять тисяч суддів. Скандальних осіб серед них – не більш як тисяча. Є багато порядних людей.

Як бути із суддями, які ухвалювали неправомірні рішення під час Майдану?

– Винних треба карати відповідно до закону. Однак не варто всіх гребти однією лопатою. За часів Януковича скандальні рішення виносили не всі. Для деяких суддів закон мав значення. Вони брали лікарняний, не виходили на роботу.

Замовні рішення виносила конкретна група осіб. Взяти хоча б Станіслава Мірошниченка (претендує на посаду в Конституційному суді. – “Країна”). Він під час Майдану у Вищому господарському суді за місяць ухвалював понад 420 справ. У той час, як інші слухали по 40–80.

Як у судді замовляють потрібне рішення?

– За гроші можна все. Адвокати, юристи знають прізвища “лояльних” представників Феміди. Приклад такого виконавця – суддя Печерського районного суду столиці Сергій Вовк. Він чинить правосуддя в той час, коли проти нього самого порушена кримінальна справа.

Найкорупційніші вищі суди України: кримінальний, адміністративний, господарський. Апеляційний та господарський суд столиці. Там багато спорів щодо власності, Фонду держмайна, рейдерських захоплень.

Судова реформа Андрія Портнова – вищий пілотаж корупції. Він вибудував систему, за якою ухваленням усіх рішень керували в телефонному режимі з Банкової (з Адміністрації президента. – “Країна”). І не лише судді були ручними. З адвокатами – те саме. Або маєш доступ до адміністративного ресурсу, або жодної справи не виграєш.

Усі ключові правові питання вирішували на Банковій?

– Не лише. Була низка наближених до Портнова фірм. Наприклад, адвокатські контори сина міністра юстиції Олександра Лавриновича. Не менш скандальна особа за часів Юлії Тимошенко – Євген Корнійчук (перший заступник міністра юстиції в 2007–2010 роках. – “Країна”). У грудні 2010-го його взяли під варту. Якраз у день, коли його дружина, дочка голови Верховного суду Василя Онопенка, народила дитину. В Україні завжди затребувані фірми, які мають зв’язок із владою.

Цей зв’язок можливо послабити?

– Можливо, хоч і складно. Приклад – Київський апеляційний господарський суд досі не має свого офіса. За 1 гривню орендує в компанії “Нафтогаз України” розкішне приміщення. Не в усіх бізнес-структур є подібні. Сумніваюся, що в такій “атмосфері” там прийматимуть правосудні рішення.

Де відправна точка “закручування гайок” в українському судочинстві?

– Дуже багато суддів на початку кар’єри платять за призначення. Донедавна мантія коштувала 150 тисяч доларів. Де фахова, некорумпована людина могла взяти такі кошти? За часів президента Кучми валу замовних справ не було. Більшість вироків виносили за законом. З часом межі дозволеного зростали. Гроші, як жартують адвокати, найкращі ліки від страху. ­Корумповані судді залишалися безкарними. Увійшли в смак.

За Ющенка були конкретні розцінки в Секретаріаті президента. Всі знали куди заносити гроші. Там залагоджували питання про призначення судді на п’ятирічний термін. Також – щодо переведення в інші регіони.

Те ж саме – за Януковича. Стержнем корупційної системи були судді з Луганської та Донецької областей.

8 квітня 2014 року Верховна Рада прийняла закон про відновлення довіри до судової влади. Дали право судам самостійно вибрати керівництво. І що? У 80 відсотках керівні посади зайняли ті ж люди – “донецькі”. Донька Василя Джарти (покійний голова Ради міністрів Криму, виходець із Донеччини, кум Януковича. – “Країна”) як була заступником голови Київського господарського суду, так і залишилася.

Усі щось очікують від Конституційного суду. За Кучми там працювали професіонали. За Януковича ця інстанція втратила свій принциповий статус. Сьогодні там залишилися люди, які не мають до конституційного процесу жодного стосунку. Єдиний критерій прийняття на роботу – лояльність до влади.

Теперішня влада зацікавлена в очищенні судової системи?

– Ніхто не зацікавлений у ліквідації ручних підданих. Останні ж, боячись сісти в тюрму, підпишуть що завгодно. Лиш би їх не чіпали. А чесних суддів не допускають. Ірина Мамонтова, голова Оболонського районного суду столиці, під час Майдану взяла справу затриманих студентів Театрального університету імені Карпенка-Карого й усіх відпустила. Через два дні Портнов її звільнив. Вона – готовий голова Верховного суду. Але ніхто сьогодні про Мамонтову не згадує. Кому потрібен принциповий суддя, який не підкорятиметься замовленням влади?

Попри всі заклики до люстрації, не відкрито жодної справи проти суддів. Досі ніхто не покараний за неправомірне засудження майданівців. Навіть до адміністративної відповідальності не притягнули.

Яка головна перепона до очищення судової влади?

– Не працюють прокуратура й міліція. Треба притягнути до кримінальної відповідальності хоча б десятьох суддів – на цьому корупція закінчиться. Якщо за злочин буде відповідальність – жодної люстрації не знадобиться. От нині одним із заступників Генпрокурора працює Олег Бочун. Знайомий бізнесмен розповідав, як той свого часу викликав його до кабінету голови Верховного суду Василя Онопенка і разом вимагали хабара в мільйон доларів. Буцімто, переглядається справа щодо одного з об’єктів нерухомості в центрі міста. 25-й раз, за “новими” обставинами. Ще й третій був присутній: Микола Мельник – тепер він за квотою ­УДАРу суддя Конституційного суду. Бізнесмен не дав хабара. Відвоювали. Винесли правосудне рішення. Таких суддів не те що звільняти треба. Їхнє місце – в тюрмі.

Голова Рівненського міського суду Петро Денисюк знову з’явився на горизонті. А в нього люди без вини по п’ять років сиділи. Доходило до маразму: під час чергового закордонного вояжу замість нього водій слухав справи. Добре почувався, бо рідний брат працював у Генпрокуратурі. Попався на тому, що випустив ґвалтівника 8-річної дівчинки. Суспільство піднялося. Був скандал. Губернатор Рівненщини Василь Берташ, однокласник судді Денисюка, особисто приїжджав до Януковича. Запевняв, що Денисюк відданий Партії регіонів. Андрій Портнов обіцяв людям, що Денисюка звільнять. У сейфі в Адміністрації президента лежала його заява на звільнення про всяк випадок, і навіть ручка. У разі чого – тільки дату поставити. Денисюк не лише досі працює – нещодавно його обрали членом Ради суддів.

Прем’єр Яценюк заявляє, що готовий усіх дев’ять тисяч суддів звільнити і набрати інших. Ефективний крок?

– Це – популізм. Де вони наберуть нових дев’ять тисяч суддів?

Захід може стимулювати уряд до реалізації правових реформ?

– На це – єдине сподівання. Без фінансової підтримки Заходу Україна не виживе. Може хоч це змусить наше політичне керівництво взятися за реформи.

За політичної волі навести лад у судовій системі можна за три місяці. Але сьогодні не бачу в Адміністрації президента стратегії. Створили органи для галочки. З’явилися нові хороші персоналії із закордонною освітою, як-от Олексій Філатов і Дмитро Шимків. Але вони не розуміють нашого повсякденного життя.

Що треба змінювати в першу чергу?

– Економічні реформи не підуть, доки не проведуть судову. Потрібен департамент при Адміністрації президента, який би системно працював над цим. Не треба нічого ускладнювати. Вищі спеціалізовані суди, ради юстиції, кваліфікаційні комісії, судові адміністрації створені штучно. Що простіша система – то краще працює, важче корупційні оборудки проводити.

Потрібно залишити тільки Вищу раду юстиції. І до її компетенції передати відбір кадрів, фінансове забезпечення і все інше. Там повинні працювати люди на постійній основі, а не так, як зараз – мають інше місце роботи, а приходять лише на засідання. Необхідна відкритість і безпосередня відповідальність. Адміністрація президента вирішує, куди якого суддю перевести, – це неправильно. Президент може ліквідувати будь-який неугодний суд. Ці повноваження треба забрати в глави держави.

Порошенко вдається до практики ручного управління судами, як Янукович?

– Навряд чи Петрові Порошенку зараз до цього. Проте це можуть робити члени його команди – нібито від імені глави держави. Не буде ж голова суду перевіряти, чи замовлення справді від президента. Знаю, що раніше прохання Сергія Льовочкіна (голова Адміністрації президента у 2010–2014 роках. – “Країна”) від імені Януковича перевіряли. А Віктор Татьков, голова Вищого господарського суду ­(у 2010–2014 роках. – “Країна”), колишній керівник Донецького апеляційного суду, спілкувався з Януковичем напряму. Якщо це було прохання особисто президента, його виконували безкоштовно, а якщо ні – то його треба було “обілетити”. Чи теперішній голова Адміністрації президента вирішує питання нібито від імені свого боса, не знаю. Але відомо, що досі в Адміністрації глави держави є практика списків справ і вказівок, за які той точно не знає.

Gazeta.ua

Залишити відповідь

Top