Регіональні сайти Люстрації 2.0

Віктор Медвідь реєструється кандидатом у депутати

Медвідь, презентація

Зважаючи на ситуацію в країні, через неприйняття політики Верховної Ради щодо врегулювання війни на сході України вирішив йти до парламенту, наш координатор, правозахисник з Кіровоградщини, Медвідь Віктор Вікторович. Він іде до парламенту також щоб створити десятки тисяч робочих місць на території Кіровоградщини. Пропонуємо вам переглянути його автобіографію:

Автобіографія кандидата у народні депутати України
Медвідь Віктора Вікторовича

Моя родина, як і більшість українців, пройшла через тяжкі випробування. В роки Голодомору мій прадідусь змушений був відрубувати частини його бойових нагород (він був георгіївським кавалером та отримав від царя в нагороду Георгіївський хрест, виготовлений зі срібла) для того, щоб якось прогодувати родину.

Мій дід, Микола Миколайович Медвідь, воював у Великий Вітчизняній війні, отримав численні поранення і став інвалідом. Повернувшись додому, пішов навчатися на гірника. Згодом, пройшовши всі щаблі важких гірничих спеціальностей, став директором олександрійського шахтобудівного об’єднання, будував в Олександрійському районі шахти, розрізи та соціальну інфраструктуру. Працюючи директором різних шахт, завжди досягав найкращих показників ефективності за рахунок злагодженості в діяльності величезних колективів Олександрійських шахтарів.

Перебуваючи на пенсії, дідусь із болем сприймав як нищать все, що він будував із колективом. Я бачив в його очах сум та сльози.

Моя бабуся, Усачева Ніна Пилипівна, все життя пропрацювала викладачем біології. Інший мій дідусь – Петренко Іван Федорович – будучи репресованим у післявоєнні часи, започаткував в Олександрії театр, режисером якого працював, навіть, коли серйозно хворів на рак горла. Його дружина, моя бабуся Петренко Олександра Микитівна, з дитинства перехворівши віспою, з великими випробуваннями пережила Голодомор і війну. Втратила при цьому майже всіх дітей, крім моє мами – Медвідь Олександри Іванівни, яка все життя працювала вчителем та спортивним тренером у Первомайську Луганської області, переїхавши туди разом із моїм батьком – Медвідь Віктором Миколайовичем, старшим братом Олександром та старшою сестрою Лілією.

У Первомайську батько працював керівником ділянки з видобування вугілля на шахті, потім – директором професійного технічного училища. В 1993 році, коли мені було 9 років, він помер від серцевої недостатності.

Моя сестра, Лілія Чубарева-Сергєєва, поїхала навчатися до Олександрійського педагогічно коледжу, а потім – до Кіровоградського педагогічного університету. Зараз вже більше 15 років працює викладачем української та англійської мови у школі №10 в мікрорайоні Перемога (м. Олександрія).

Лілія пише книжки про складність українського життя, одна з них – «Жінка з минулого століття» – присвячена Голодомору.

Мій брат Олександр спочатку працював слюсарем-електриком на шахті. Після служби в армії вже більше 15 років працює водієм автобусу.

20 липня 1984 у місті Первомайськ Луганської області народився я, Медвідь Віктор Вікторович. Закінчив дев’ять класів місцевої школи, після чого на пропозицію свого дідуся приїхав навчатись до Олександрії.

На базі 10-ї школи та Олександрійського філіалу Кіровоградського інституту регіонального управління та економіки на відмінно закінчив 10-й та 11-й класи за рік та розпочав навчання в інституті за спеціальністю «бухгалтерський облік та аудит». На другому курсі я написав конкурсну наукову роботу на тему «Як подолати бідність вУкраїні?». За неї в Києві з рук тоді ще не Президента Ющенка отримав нагороду.

З того часу вже понад 14 років я проводжу дослідження на соціальну тематику, шукаючи механізми вирішення гострих соціальних проблем. Результати моєї роботи відображаються в публікаціях, журналістських розслідуваннях, підготовлених законопроектах, спрямованих на вирішення гострих соціальних проблем.

За відмінні знання та наукові досягнення мене одразу перевели на четвертий курс КІРУЕ. Навчаючись там, я вступив паралельно на четвертий курс Інституту менеджменту і фінансів при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. В 19 років я отримав першу, економічну освіту.

Разом із однодумцями я заснував громадську молодіжні організацію «Асоціація трудових об’єднань молоді 21 століття», метою якої стало сприяння у вступі для отримання вищої освіти, працевлаштуванні, започаткуванні власного бізнесу та навчанні молоді захисту прав.

Вже через три місяці роботи загальна кількість членів організації склала понад 1000 чоловік. Організація успішно працювала – більша частина молоді працевлаштувалась, створила власний бізнес.

Так і я з однодумцями-однолітками започаткував центр з навчання комп’ютерної грамотності та 1С бухгалтерії. Вже через декілька років ми створили виробниче підприємство з випуску фасованих круп, цукру, та сухих сніданків. Наше підприємство, вигравши тендер, почало постачати продукцію до шкіл, дитсадків та лікарень за найнижчими на Кіровоградщині цінами.

Через постійні вимоги хабарів з боку влади та мою категоричну відмову давати їх, я змушений був перевести виробництво на Київщину.

Розпочавши виробничу діяльність, ми зіштовхнулись з реальними умовами функціонування вітчизняної економіки: з однієї сторони – корупційний прес з боку органів влади, з іншої – невиконання договірних зобов’язань. Беручи продукцію під реалізацію, не розраховувалась навіть Олександрійська міська рада. Так нам не повернули близько сотні тисяч гривень. Ми писали сотні скарг, результатом яких став арешт посадових осіб. Та ніхто не повернув нам вкрадену продукцію. Виплатити зарплату працівникам мені вдалося за рахунок отриманого персонального кредиту.

Всі ці українські реалії змусили мене та моїх однодумців професійно зайнятись  правом. Ми почали захищати не тільки власні інтереси, а й інтереси тих, хто звертався за допомогою. Паралельно з виробництвом ще з 2002 року я займався написанням інвестиційних проектів, допомагаючи підприємцям започаткувати виробництва на території всієї України.

У 2008 році я за рахунок багатомільйонного кредиту від ПАТ «ОТП БАНК» придбав торгівельний центр в місті Олександрії. Після цього я вдруге зіштовхнувся з корумпованою владою та місцевою мафією, яка вимагала платити данину, як це робив попередній власник. Відмовившись, я відчув на собі всю міць злочинності: незаконні затримання, залякування фізичною розправою, обшуки, крадіжки документів, захоплення моєї власності, – все це робили спільно бандити, міліціонери, судді та прокурори. Частково було розкрадено належне мені майно та пошкоджено будівлю. Допомогли мої друзі правозахисники. Об’єднавшись, ми разом змогли притягти злочинців до відповідальності – когось до кримінальної, когось до дисциплінарної.

У 2008 році ми з однодумцями-правозахисниками заснували Всеукраїнський правозахисний рух «Взаємодопомога», а в 2009 році – Всеукраїнську правозахисну газету «Взаємодопомога», редактором якої я є.

З того часу ми здобули сотні перемог над корумпованою владою по всій Україні, що відновило права та свободу тисяч українських громадян.

У 2013 році я закінчив Інститут права ім. князя Володимира Великого при Міжрегіональній академії управління персоналом і здобув другу вищу освіту за спеціальністю «право». Крім цього, маю кваліфікацію арбітражного керуючого Міжнародної Академії фінансів та інвестицій, експерта з оцінки матеріальної та інтелектуальної власності Вища Комерційна Школа, ліцензії Міністерства економіки України та Фонду державного Майна України.

На даний час очолюю:

Є одним з координаторів всеукраїнських громадських ініціатив:

Одружений із Захаровою Анною Станіславівною, яка має вищу економічну освіту та здобуває другу освіту за спеціальністю «правозахист». Виховуємо восьмирічного сина Віліама, який навчається в третьому класі загальної школи та в другому класі – музичної. Більшу частину часу проживаю і працюю в місті Києві, при цьому системно допомагаю відновлювати права громадян зі всієї України та, особливо, з Кіровоградської області, де маю найбільшу кількість однодумців.

У вересні місяці через неприйняття політики Верховної Ради щодо врегулювання війни на сході України разом з однодумцями вирішив йти до парламенту, щоб домогтися встановлення миру та порядку в країні, створення десятків тисяч робочих місць на території Кіровоградщини.

Медвідь Віктор Вікторович

Народився 20.07.1984 в м. Первомайськ Луганської області.

Одружений – дружина Захарова Анна Станіславівна.

Маю сина – Віліам Вікторович Медвідь.

Освіта

Вища юридична та вища економічна

Партійність

Позапартійний

Посада:

Редактор Всеукраїнської правозахисної газети «Взаємодопомога»

Директор ТОВ «Консалтингова компанія «William invest Expert» (м. Київ)

Директор ГО «Аналітичний центр «Призма» (м. Київ)

Громадська діяльність

Координатор Всеукраїнських громадських ініціатив:

  • «Люстрація Кіровоградщина та Люстрація 2.0» – механізм контролю чиновників громадянами
  • Всеукраїнський правозахисний рух «Взаємодопомога» – захист прав громадян
  • «Український революційний клуб» – розробка шляхів швидкого розвитку української держави
  • «ПОШУК АТО» – пошук постраждалих та загиблих в зоні АТО

Місце проживання

Постійно проживаю в Україні. Зареєстрований за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Кіровоградське шосе, буд. 143 кв. 3.

Фактично проживаю в м. Київ.

Громадянство

Громадянин України

Відомості про судимість

Не судимий

Контакти

телефон (067) 569-28-97

Джерело: сайт Віктора Медвідя

Залишити відповідь

Top